Скінхеди….Кожний з нас щось чув про цю молодіжну субкультуру, і можливо навіть про те, що це своєрідні «санітари» суспільства (так вони себе часто люблять називати) – «санітари від кольорової нечисті», що заполонила навчальні заклади України. Але, що ж приховується за цими твердженнями у цих «лисих» головах (від анг.слів «skinhead»– лиса, голена голова)? Мабуть, жодна молодіжна субкультура не викликає такого ажіотажу, як скінхедівський рух. І Відповідно виникає запитання: «Чому і звідки це у нас взялося?». Це дуже схоже на добре продуману піар-кампанію, адже, фанатично віддані своїй ідеї «скіни», при правильному її маніпулюванні, просто універсальні солдати. Історія це не раз доводила. Наприклад, спочатку скінхедами називали рух молодих людей, вихідців з робочих кварталів, що працювали в доках та на заводах, і культивували «своєрідну гордість» за те, що вони – діти фабричних, заводських і портових робітників. У рядах скінхедів 60-х років було чимало хлопців і дівчат з чорним кольором шкіри. А ось, у 70-ті роки приходить друга хвиля скін-руху. Починається його політизація, і він розколюється на правих або коричневих скінів (з якими помилково пов’язують всіх скінхедів) і на лівих. Народження правих або коричневих скінів стало результатом посиленої пропаганди в середовищі вуличної молоді. Неонацисти з таких «скінів» формували вуличних бійців неофашистських партій для бійок з комуністами й анархістами і для нападів на «кольорових». Набагато менше помічають у наш час ліве крило субкультури – «червоні скіни». Їхнє гасло: «скінхеди проти расизму і капіталізму». Скінхедство в Україні упродовж останніх років набуло організованого характеру. Одна з версій наявності в нас такої субкультури – це наслідування російського скін-руху, який там набув неабиякого розмаху ( російські «скіни» чомусь зачисляють себе до арійської раси). В Україні немає чіткого юридичного визначення цього руху і відповідного індетифікатора його представників, як і відсутня в цьому сенсі суспільна оцінка «скінів» – наскільки небезпечними вони є. Адже не існує зареєстрованої організації чи єдиного лідера. Скінхеди не є політичною партією, хоча певні представники цього руху починають легалізувати свої контакти з різними партійними блоками і структурами. А отже, «скінів» починають використовувати. Чому в Україні багато скінів-неонацистів? За їх власним твердженням, тому, що чорношкірі мігранти асоціюються у них з нелегальним транспортуванням наркотиків і «живого» товару. Такий аргумент явно необґрунтований, адже поняття «свій-чужий» досить об’ємне, а бажаючих заробити на нелегальному бізнесі не поділяють за кольором шкіри. У Івано-Франківську теж є скінхедівська субкультура. Інтернет сайт «Наше місто» інформує, що в їх тут майже сто осіб. Вони начебто жорстоко б'ють не тільки темношкірих іноземців, а всіх, кого забажають. Подруга авторки цієї статті, Аліна, зустрічалася з одним із франківських «скінів» і кожного разу переживала за нього, коли він подався в Київ на скинхедівські «розборки». Вона боялася, що з чергової «війни» він може приїхати не лише з розбитим носом, та поламаними ребрами, але й взагалі не повернутися. Адже «війна світів» для скінхедів справа більш серйозна, ніж про це думають прості обивателі. У скинхедів все серйозно і «розборки» теж. Врешті Аліна розлучилася із своїм хлопцем, бо остаточно втомилася від «постійного адреналіну» і невизначеності. «Та немає у нас у Івано-Франківську скінхедів. Є так звані «ультрас», - розповідає Сергій Климчук, представник одного з неформальних молодіжних угрупувань. - Скінхеди – це ідейні люди, неймовірно фанатично віддані їй. Вони готові йти за неї напролом. Я знаю багатьох хороших молодих людей, які справді є унікальними особистостями, та зараз на їх місце прийшли підлітки 10-11 класів, якими легко маніпулювати і «втулити » їм будь-яку ідею, видавши її за принципи скінхедівського руху. У нас існують просто послідовники «скінів»-неонацистів, а не самі скінхеди. А їх ми з легкою посмішкою називаємо просто «скінкедами». На жаль, а може й на щастя, рух «скінів» у Франківську ще не набрав обертів». Проте, не всі неформальні лідери поділяють таку думку. Мені вдалося відшукати представника франківського «скін»-руху, який просив не називати його імені. Він зокрема сказав: «це дурниця ділити скінхедів на дві течії. Тому що скінхедство - це не «лисі бриті» голови та «шкіряні черевики», що після традийційних «розборок» проводять ночі в КПЗ. У скі-хедів є ідея, можливо не завжди обґрунтована, не завжди направлена на позитив, але вона є. В інших субкультурах вона напросто відсутня. Саме тому, нас бояться, адже якщо людина вірить в щось, вона не зупиниться ні перед чим, щоб досягнути своєї мети, не гребуючи жодними засобами. А яка ще молодіжна субкультура має свою мету чи ідею? Панки, що проводять час у пошуках свободи? Плаксії-ЕМО, чи ґоти? Та вони не наводять на суспільство такого панічного жаху як ми. Нас бояться тому, що коли ми ідемо, то не зупиняємося ні перед чим. І в цьому наша сила». Психолог Ірина Іванівна Братущак, яка займається вивченням психологічного аспекту молодіжних субкультур, в тому числі «скін»-руху вважає, що ідеї фашизму, комунізму, націоналізму завжди були присутні у свідомості людей. «На жаль, людська підсвідомість майже не змінюється і відкоректовується - говорить вона. - Кожна ідея, в основі якої лежить прагнення влади, прагнення наводити жах на оточуючих своїми діями, несе в собі комплекс меншовартості і неповноцінності. І, як злоякісна пухлина, може існувати в людській свідомості сотні, тисячі мільйони років, а згодом враз і перетворитися в щось якісно нове. Психіка молодої людини не стійка до зовнішніх факторів, а особливо, коли вона підкорена певній ідеї, і тоді «вмілими руками» її можна легко скоректувати в потрібне русло. Ідея, сама по собі не несе ніякого забарвлення, такою її роблять представники різних молодіжних течій». Кожна субкультура має право на існування, адже її породило суспільство. Скінхеди –це, можливо, відповідь на суспільні недоліки та явища, ігнорувати яких не варто. Боротися з ними, чи підтримувати це позиція кожного з нас. У будь-якому випадку горить червоне світло сигналу SOS, а це значить, що щось у нашому суспільстві у духовному плані не так, значить щось ми десь прогледіли… І можливо скін-хеди саме той лакмусовий папірець, для тестування кожного суспільства на предмет його духовного зростання. Людмила Ходоровська для «ОстроВ»
